Домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.
Домашній працівник - це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
Послуги домашнього персоналу в Україні стають дедалі популярнішими і це цілком природно, адже у сучасному світі час є найціннішим ресурсом. Все більше людей прагнуть делегувати побутові обов’язки, щоб зосередитися на роботі, родині чи улюблених заняттях. Водночас працевлаштування домашніх працівників має свої особливості, які необхідно враховувати як роботодавцям, так і самим працівникам.
З метою впорядкування трудових відносин у сфері домашньої праці діє Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» від 25.04.2024 №3680-ІХ. Цей Закон визначає правові засади праці домашніх працівників, встановлює гарантії їхнього соціального захисту та зобов’язання роботодавців щодо оформлення трудових відносин.
Відповідно до статті 1733 Кодексу Законів про працю України, з домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, обов’язково має містити:
1) прізвище, ім’я, по батькові та адреси роботодавця і домашнього працівника;
2) місце роботи;
3) дату початку дії трудового договору, а в разі укладення строкового трудового договору - строк дії договору;
4) опис виду і характеру роботи у формі, достатній для розуміння особою без спеціальних фахових знань обсягу своїх трудових обов’язків;
5) умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);
6) тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;
7) умови надання щорічної оплачуваної відпустки;
8) способи обміну інформацією.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.
Протягом строку дії трудового договору до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Зміни до трудового договору вносяться в письмовій формі.
Сторони самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |